Надійність криптовалюти полягає в технологіях, на яких вона заснована та в довірі спільноти, що нею користується.
Будь які гроші — це довіра. Гроші — це те, що ми вважаємо грошима, а не тільки казначейські білети певного дизайну і формату. І підтримувати їхню стабільність можна тільки в один спосіб — упевненістю в тому, що вони забезпечені товарами і послугами. Про це яскраво свідчить і парадокси попиту на криптовалюту, що мають дефіцитну природу. І на американський долар, емісія якого вже давно нічим не забезпечена, окрім політичної та військової могутності американської держави.
Гроші виконують у суспільстві 3 основних функції:
— засіб обміну
— засіб збереження цінності
— міра вартості
Будь-хто, використовуючи гроші (крипто-, державні, або додаткові валюти) в якості засобу обніму, має бути переконаний, що в будь-який час обміняє їх на інші активи. Не є виключенням з цього правилу і криптовалюта: якщо коло виробників готове приймати її в якості платіжного засобу (тобто — підтримувати ліквідність) вона буде стабільною та надійною. Технологічна надійність криптовалют забезпечується протоколами та програмним кодом, який зазвичай є open-source та доступний для перевірки фахівцями.
Але ж додаткові (альтернативні) гроші створюють конкуренцію офіційним валютам, підриваючи монополію держав на платіжні засоби, якою вони зазвичай зловживають, маніпулюючи монетарною політикою. Недарма в МВФ нещодавно заявили, що криптовалюти можуть зробити світову фінансову систему вразливою. Особливо в звіті Фонду відзначається, що цифрові активи стануть загрозою для економіки, якщо їх поширення продовжиться швидкими темпами. А ЄЦБ взагалі заборонив Естонії створювати власну криптовалюту, погрожуючи санкціями. Тому законодавче регулювання з боку держав здебільше має на меті не врегулювання обігу, а спрямоване на обмеження, які допоможуть зберегти монополію влади на емісію грошей. Звичайно, це здійснюється на підставі «слушних приводів» про «захист споживачів» та «боротьбу з тероризмом».