«Тeлекpитика» побувала на київській лекції Антона Носіка, де він розповів про блоги та їхню монетизацію.

Антон Носік своє спілкування з аудиторією розпочав як Гаррі Галлер, що співав комічні куплети, тобто здалека — він пояснив, що половина доходу від лекції, яку він зараз прочитає, піде на рахунок його благодійного фонду. Тема, котра в ЖЖ забрала в блогера лиш один абзац, в усній інтерпретації розтяглася на 15 хвилин. За цей час найнетерплячіші слухачі встигли покинути залу… Утім, по темі Носік говорив мало, більше вдаючись до розлогих ліричних відступів, натомість на запитання слухачів відповідав здебільшого лаконічно.

На початку зустрічі Dolboeb зарезервував місце на краю першого ряду для Тёмы — Артемія Лебедєва, котрого він назвав одним з небагатьох російських професійних блогерів. Комусь це видалося жартом ексцентричного лектора, однак десь на другій годині спілкування Тёма з´явився в залі й мовчки сів у відведеному йому куточку, чим на кілька хвилин розбудив фотографів.

«Власне, про блоги мені не хотілося б багато говорити, тому що домовленість така й вона зафіксована на сайті Кругозору (організатори лекції ), що основним предметом нашої зустрічі є моя відповідь на запитання, які ви із собою принесли. І скільки б мої друзі мене не чекали в цих Окорочках, тобто Осокóрках, всі запитання будуть з відповідями», — розпочав Антон Носік і окреслив дві, на його думку, підтеми, щодо яких варто висловитися. По-перше, чи назавжди існують блоги і чи потрібні вони всім, а по-друге, хто такий професійний блогер — людина, яка робить блоги своєю професією та заробляє на них.

Так, блоги, безперечно, назавжди, відповів сам собі Носік. Але він звернув увагу на статистику, яка свідчить, що більшість блог-хостингів — це «кладовища», на яких живуть (тобто оновлюються) близько 5%. Щоправда, в російському сегменті LiveJournal живих — до 70%. «Із цього багато хто робить висновки, що блогосфера переживає занепад, а розквіт — соціальні мережі. Це правильне кількісно, але безглузде смислове твердження», — заявив він. І пояснив: блог — це текст, який може писати будь-хто, в тому числі й дворічний син Носіка Левій-Матвєй, проте не кожен повинен його вести. Він навів приклад Олександра Мамута — співвласника ЖЖ, який не має свого блогу. Той у відповідь на запитання The Guardian, чому в нього нема блогу, сказав: блоги мають вести або люди, яким є, що сказати, або люди, які не можуть без того, щоб висловитися, а себе він не зараховує до жодної з цих категорій.

Читать далее…